|
|
  |
12 березня 2011 року Участь у секції Лесбійский фемінізм Міжнародної конференції "Фемінізм:точка зборки" Модераторка Марія Маєрчик Радикальний лесбійський фемінізм – оглядаючись з трепетом. З часів 1960-х рр. радикальний лесбійський фемінізм відкрив нові перспективи погляду на суспільство. В своїй доповіді я планую освітити слабкі й сильні сторони їхнього теоретизування і активізму, а також основні ідеї, що залишаються важливими для боротьби сьогодні. Туула Ювонен (Фінляндія).Кандидатка філософських наук, дослідниця з Тампере (Фінляндія). Публікується та читає лекції, з-поміж іншого, на теми лесбійської та гей-історії, гетеронормативного виробництва знання і вір-архівів. Викладала Жіночі студії в університетах Темпе, Гельсінкі та Ювяскюля, а також квір-студії в Гамбурзькому університеті. Зараз працює над книгою про «відкритих» лесбійок і геїв-політиків у Фінляндії та Німеччині. (за матеріалами Феміністичної Офензиви) Сфера: звісно, задля того, щоб послухати змістовну доповідь пані Туули варто було проїхати кілька сот кілометрів. Ми не одразу могли зорієнтуватися – чому мова іде про радикальний (він же - лесбійський) фемінізм. Тільки потім ми з’ясували, що саме у шестидесяті роки були найзмістовніші розробки з теорії лесбійського фемінізму, які базувалися на аналізі реального лесбійського життя – такого, яким воно тоді було. Це була надихаюча доповідь. І нам самим захотілося опинитися у тих неспокійних роках. Пані Туула продемонструвала також чудові малюнки, які ми навіть пофотографували, з гарнющої книжки тих часів; проказала кілька агітаційних плакатів лесбійок-феміністок шестидесятих.
Тільки чоловік може мати вагінальний оргазм!
Ти не можеш бути лесбіянкою!
Ви не будете спати зі мною з політичних причин? Але, дорогенька, ми ж обидва Демократи!
На значку: жiнки - не курчата
до тих пір, поки жінки не вільні, люди теж не вільні
Доповідь присвячена діяльності угорської лесбійської організації “Лабрис”. Доповідачка представить, яким чином учасниці “Лабрису” співвідносять себе та організацію з фемінізмом, та як “Лабрис” співпрацює з іншими феміністичними організаціями. Доповідачка також говоритиме про історію феміністичного руху, і про різні ставлення до фемінізму серед лесбійок всередині “Лабрису” та поза ним. Дороття Редай (Угорщина).Працює над кандидатською з філософії у сфері гендерних студій у Центрально-Європейському університеті, досліджує перетин гендеру, сексуальностей, класу і раси в освіті. З 2004 року є членкинею Лесбійської Ассоціації «Лабрис», співпрацює, як активістка, з різними угорськими феміністичними і ЛГБТ-організаціями. (за матеріалами Феміністичної Офензиви) Сфера: це була презентація організації «Лабріс» в Угорщині – її діяльності, позиції, їх загального ставлення до фемінізму – до того, що ці жінки розуміють під фемінізмом. Нам цього було досить з часів, коли нам стало досить спілкування із «колегами» та «колежанками» на лгбт-заходах в Україні. Організація «Лабрис» відрізняється, зокрема, від багатьох українських організацій середнім віком членкинь – 35 – 40 років. Слід відмітити, що презентація була досить об’ємною. Пані Дороття, поміж іншим, представила дослідження щодо ставлення до фемінізму членкинь «Лабрісу». Сподіваємося, найближчим часом, ми отримаємо цю презентацію, щоб усі, кому цікава ця тема, змогли докладно ознайомитися з інформацією з перших вуст. Можливості лесбійского фемінізму в Росії: перепони і ресурси. Доповідь присвячена проблемі самоорганізації та можливостям правозахисного руху в рамках лесбійської спільноти в Росії. Мова піде про ті історичні передумови, які сформували сучасний стан лесбійської ідентичності російської жінки; про ключові проблеми, які виникають при інтеграції лесбійського руху в феміністський дискурс; нарешті, про «білі плями» в історії російської квір-спільноти, дослідження яких здатне значно змінити сучасну правову свідомість. Анна Лацис (Росія).Незалежа квір-дослідниця, історик, учасниця Московської Феміністичної Групи. (за матеріалами Феміністичної Офензиви) Сфера: трохи важко було слухати цю доповідь – позиція доповідачки вельми цікава, але, як нам здалося, не зовсім відображає ситуацію з ідентичностями сучасних російських лесбійок. Згадувалися приклади поезій відомих авторок ХХ століття поряд із піснями Земфіри, Буча, Мари тощо. Але зовсім оминула пані Анна увагою сучасні тексти, наприклад, Вдови, Яшкі Казанови, Ольги Краузе, які могли б вважатися сучасною інтелектуальною лесбійською елітою (є у ній потреба, чи ні). Можливо тому, у результаті доповіді, здалося, що російські лесбійки першої половини ХХ століття були духовно багатшими, аніж сучасні. Показ фільму "Таємні роки" (Угорщина, 2009, 90 хв). Документальний фільм–інтерв’ю з 11 жінками-лесбійками, які говорять про пошук власної ідентичності в Угорщині у часи правління Яноша Кадара, «толерантних 80-х» та перехідного періоду. Героїні «сповідаються» камері про «таємні» моменти свого життя: жінок, любов, сім’ю, щастя і біль Сфера: стрічка була надана угорською організацією «Лабрис». Це грандіозна робота – аналітично, фізично, змістовно. Порівнюючи її із аналогічним українським фільмом, можна говорити про більший кількісно та глибший якісно матеріал, над яким варто думати. Декому з нас здалося, що жінки – однотипні – бучисті, у мішкуватому одязі, із «чоловічими» манерами. Але, слід зважати на те, що у ті роки іншої форми жіночого протесту бути не могло. Жінки, які розповідали про себе у фільмі, говорили про свої життя – особисті та активістські, наводили історії про те, як організувався лесбійський рух в Угорщині в умовах радянської диктатури, як вони брали участь у перших гей-прайдах країни. Це просто треба бачити – сподіваємося, іще буде для цього нагода і у харківських лесбійок. 25 жовтня 2010 року Модераторські висновки про Конференцію «Моделі сім'ї: трансформації та тенденції розвитку» ГО «ХЖО «Сфера» проводить інформаційно-освітні заходи з 2007 року. Наша громадська організація вважає, що багатьох помилок, неточностей і фобій можна уникнути, багатьох руйнівних стереотипів можна позбутися, якщо люди будуть мати коректну інформацію щодо тієї чи іншої теми, явища, процесу. Кілька років поспіль опрацьовуючи різні теми, ми, так чи інакше, стикалися із проблематикою сім’ї. Останні дослідження, наведені у різних джерелах дають щодо актуального стану моделей сім"ї та умов їх існування такі цікаві дані :
Достовірних статистичних даних дуже мало. Та і змістовних робіт про різні сім’ї майже немає у широкому доступі. Для нас очевидною є актуальність питання трансформації моделей сім’ї – стандарти мононуклеарної моделі давно віджили своє, однак з самого дитинства і протягом усього життя, і наші діти дотепер стикаються з «традиційними сімейними цінностями», як ознакою ідеальної моделі життя. «Мама, тато, я – щаслива сім’я» - багато хто пережив та переоцінив подібні до цього стереотипи сімейного і особистого «щастя». Наприклад, бінуклеарні сім’ї - сім’ї, де дитину виховують розлучені батьки, один/одна з яких не живе із дитиною. Нам здається, якщо би суспільство не пропагувало моногамні стосунки «на все життя» розлучення, які є природними у деяких обставинах життя, не були б такою травмою для дорослих людей і не вражали б так дітей. Тому що тоді б суспільство, у обличчі педагогів та батьків, мало би шанс пояснити дитині, що дорослі перестали любити один одного, але все ще люблять свою дитину. І якщо би суспільство припинило брехати собі про «вічне кохання» у нього б з’явився час і сили для того, щоб дослідити, що ж там насправді відбувається із коханням протягом усього життя людини. Або сім’ї child-free. Органи державної влади дедалі більш агресивно примушують людей народжувати та виховувати дітей, посилаючись на кризу народжуваності та погану демографічну ситуацію. Але дорослі люди демократичної країни мають мати право вирішувати самі, як їм реалізовувати своє життя. Уже давно є жінки і чоловіки, які свідомо зробили свій вибір на користь інших речей, не пов’язаних із демографією країни. Але немає досліджень таких сімей. Держава і суспільство на всіх рівнях продовжують поширювати стереотипи про сімейне «щастя» - яким воно має бути і як його досягти – не дивлячись на те, що саме це робить багато людей нещасними. Які іще моделі сімей залишаються поза увагою дослідників та науковців? Кросс-культурні сім’ї – партнерства, де присутні представники різних етнічних та/або соціальних груп; одностатеві партнерства із дітьми та без – сім’ї, де партнери однієї біологічної статі; сім’ї представників/ниць різних релігійних конфесій; багатодітні сім’ї; батьки-одинаки, які виховують дітей поза партнерством; громадянські шлюби – стосунки, які не зареєстровані і, таким чином, не «укріплені» законодавством і базуються на домовленості і довірі партнерів, відкриті шлюби – між партнерами, які мають сумісний побут, але припускають стосунки та захоплення крім постійного партнера/ки, гостьові шлюби – зареєстровані законодавчо стосунки між людьми, які не мають спільного господарства, не проживають разом, не розділяють побут тощо. Всі ці, і інші моделі сімей уже досить проявлені, але в жодному підручнику не з’явилася деталізація нових моделі сімейних стосунків. На жодному вузівському семінарі не почали висвітлювати тему різномаїття сімей. І це стосується не тільки рівня загальної едукованості пересічного громадянина – це стосується права кожної людини на особисте життя і недискримінацію. Конференцію «Моделі сім'ї: трансформації та тенденції розвитку» ми планували близько двох років. Ні - ми про неї мріяли. Маючи певний успішний досвід у галузі проведення такого формату заходів (зокрема, Круглий стіл «Природа гомосексуальності» у 2007 році), ми хотіли надати змогу усім зацікавленим у темі особам почути експертів і експерток цієї теми, які мають нестандартний (адекватний) погляд на сучасну ситуацію. Ми прагнули створити такий простір, у якому ідеї науковців були б почуті і змогли б отримати відгук від практиків. Ми планували зустріч людей, які бачать сім'ю з різних боків, але, можливо, не бачать того, що видно іншим. Спочатку ідею заходу підтримав Фонд імені Гайнріха Бьолля в Україні. Ми вдруге подавали заявку на фінансуванні, і цього разу змогли захопити представників і представниць німецького Фонду своєю ідеєю. І ми вдячні їм за довіру. Нас також підтримували експерт/к/и – у першу чергу, Ольга Плахотник – вона своїми порадами і поінформованістю допомагала нам у вирішенні непростих організаційних питань, вказуючи можливості та обмеження для роботи у непростій темі Конференції. Дмитро Воронцов, який вдруге брав участь у заходах ХЖО «Сфера», і, як і минулого разу, вразив нас своєю щирістю, доброзичливістю, толерантністю та професійним натхненням. Усі ті люди, які підготували свої доповіді, і які просто взяли участь у обговоренні непростої теми сім’ї суботнього дня зробили свій внесок у розвиток соціологічно, психологічно, науково, особистісно (багато разів тощо) важливої тематики. Проведенню Конференції також сприяли декан та заступниця декану Факультету Соціології Харківського Національного Університету імені В.Н. Каразіна. Ми вдячні їм і сподіваємось на подальше співробітництво із поважним харківським вузом. Особлива подяка волонтерам і волонтеркам, які відгукнулися на наше прохання про допомогу. Завдяки всім цим людям і установам ми змогли не тільки провести захід, а і видали цю збірку матеріалів Конференції. Сподіваємось, що матеріалізовані на папері позиції експертів та експерток у темі сучасної сім'ї сприятимуть розвитку людей і спільнот, до яких ці матеріали потраплять. Фотозвіт 25 вересня 2010 року Конференція «Моделі сім'ї: трансформації та тенденції розвитку» Мета заходу: дослідити трансформації моделей сім'ї в Україні за останні 10 років; проявити та обговорити різноманітність моделей сім'ї та дослідження з цього питання у різних галузях гуманітарних наук; створити простір для комунікацій теоретиків та практиків сімейних моделей. Експерти/ки:
Регламент заходу: 25 вересня 2010 року з 11:00 до 18:00. Місце проведення: м. Харків, пл. Свободи, 6, 3 поверх, ауд. 310 Північний Корпус ХНУ ім. Каразіна В.Н Місце проведення уточнюється. Організатори Конференції: Громадська Організація «Харківське Жіноче Об'єднання «Сфера» За підтримки Фонду ім. Г. Бьолля в Україні та Факультету Соціології ХНУ ім. В.Н. Каразіна 25 вересня 2010 року у Харкові відбудеться Конференція: «Моделі сім’ї: трансформації та тенденції розвитку». Конференцію організовує та проводить ХЖО «Сфера» за підтримки Фонду імені Гайнріха Бьолля.
Надсилати заявки, пропозиції та запитання можна на адресу sphere_wa@ukr.net Презентація проекту 17 травня 2010 року Перегляд фільму "Історія Метью Шапарда" ![]() 28 листопада 2009 року Дайджест ЛГБТ-реклами. Реклама – двигун торгівлі. Це постулат, здається, з минулого. Але і сьогодні у досвідчених спеціалістів-маркетологів виходить маніпулювання пересічними споживачами. На щастя, західна спільнота швидко звикла до гарного, високого рівня життя і більше не сприймає неякісну, непродуману, некреативну рекламу. Щоб збільшити об’єми продажу, рекламістам доводиться пропонувати вишуканості – кількісні і якісні. Крім яскравих відеоефектів і глибоких концепцій, рекламні матеріали спрямовані на різні соціальні групи. Творці якісної реклами намагаються індивідуалізувати, виокремити серед усіх «свого покупця». Гомосексуальні люди у цивілізованому світі давно є цільовою аудиторією багатьох поважних брендів, як от Toyota, Campari, Hyundai, Snickers, Miller тощо. Провідні компанії розробляють технології залучення лесбі-гейської спільноти до споживання товарів та послуг, роблячи акцент на образах геїв та лесбійок, особливих подіях їхнього життя. Інші експлуатують ці образи – у позитивному або негативному контексті. ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ЖЖ-сообщество ЛГБТ и женской рекламы 03 жовтня 2009 року Лекція «Лесбійський образ у моді» Мода, як і будь-яке інше «живуще» за своїми законами і принципами змінне явище, буває різна. Люди – різні, мода – різна, одяг – різна, відношення до неї - різне. Будь-яка субкультура використовує одяг як відмінну рису себе від інших. У такій постановці питання маса аргументів і контраргументів, проте не варто заперечувати те, що нарівні з рокерськой, студентсько-братською, вінтажною і т. д. існує лесбійська мода, що традиційно розуміється і сприймається, – точніше ті елементи одягу, які частіше є частиною відповідних образів. Це і не дивно: якщо говорити про видимі тенденції моди, то вона як була 50 років тому – здебільше для жінок, так вона і залишилася для жінок. Не дивлячись на те, що індустрія мейл-моделінга також розвивається досить нестримно, але співвідношення колишнє. Сьогодні мода не просто для жінок, вона – любить жінок і зображує різне жіноче: лесбійок, чоловіків в жіночому, жіночу ніжність – все те, що належить жінкам. ![]() ![]() ![]() Суперечливий світ моди складається з сезонно мелькаючих тіл і осіб. Часто здається, що нічого нового окрім миттєвої красивої картинки цілісна індустрія запропонувати не може. Обгортковий конвеєр худорлявих, андрогинних молодих? (деколи юних) чоловіків і жінок працює без перерв і вихідних. Таким сприймають світ моди люди, чиїм важливим інтересом в житті він являється. Але він складніший і сильніший. Він – різний і за власним бажанням може бути ближче. Якщо говорити про високу моду, то вона в певному значенні трансформує суспільну свідомість, провокує, змінює уявлення та очікування, збуджує інтерес до різних тем і груп. Це одного боку дзеркало – дзеркало того, як люди б хотіли і могли б виглядати, якби прислухалися до сучасних законодавців естетики смаку і стилю. ![]() З іншого боку, всі люди носять одяг, взуття, аксесуари. Навіть люди, яким не цікава гонка за красивим одягом. Невірно було б говорити, що те, що торкається до шкіри щодня не варте хвилини уваги. ![]() Одяг можна і необхідно перетворювати на свою зброю, в свій щит та меч, в своє натхнення. У найглобальнішому сенсі вона для того і створюється, щоб служити амбіціям, розвитку і комфорту, внутрішньому і зовнішньому.
Для всіх, кожної, для Вас. Або... Авторка та ведуча: Ільїнська О.О.
12 серпня 2009 року LTT-week-end у Харкові17 ЛИПНЯ 2009 року о 17:00 у Харківській міській галереї таки відбулася виставка фото та відео інсталяцій «State of Mind» (Стан свідомості) шведських творчих діячок Анни Віоли Халлберг (Anna Viola Hallberg) та Аніки Карлссон Ріксон (Annica Karlsson Rixon). ![]() Інсталяцію анонсували, крім нашої Організації ще Харківська Міська Рада та Муніципальна галерея . У результаті відкриття Виставки відвідали представники різних ЗМІ - регіональних видань та телеканалів, однак, як ми потім дізналися, не всі дали в ефір репортажі. Казус був закладений у прес-анонсах "офіційних представників" - там усюди зазначалося, що інсталяція присвячена "соврємєнному зарубєжному іскусству". Але ж авторки відверто говорили про предмет робіт, про те, що різні квір-люди говорять про життя у своєму місті, про особливі проблеми людей з "альтернативною сексуальною орієнтацією" ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() Саме тому, як повідомили кореспонденти "Харьковскіх ізвєстій" /7 канал/ (ця служба новин, до речі, підтримує мера Харкова Михайла Добкіна), редакція відмовила у розміщенні матеріалу про виставку, хоча репортерам ця тема здалася цікавою. До речі, із-за некоректності анонсів, формат запланованої прес-конференції перетворився у серію розмов з авторками інсталяції, відвідувач/к/ами заходу та активістками Харківського ЛГБТ-руху. Результатом стала низка репортажів про захід, більша частина яких була доброзичлива до гей-тематики Виставки. АТН (відео у кінці репортажу) Статус Кво Комсомольська Правда СанРадіо ХарківНьюз Харків Незабаром Трохи засмутив і інцидент із господинею Галереї – безумовно, дуже інтелігентною, хоча і різкуватою, пані Тетяною Аркадіївною Тумасян Вона заборонила представниці ХЖО «Сфера» коментувати події, пов’язані з роботою шведських діячок у приміщенні галереї. Потім ми з’ясували, що пані Тетяна бережно ставиться до подій, які відбуваються у Галереї, а ми не були особисто відрекомендовані їй. Отже інцидент швидко вичерпався, але «осадок остался». Досі торочаться спори біля питання, а що ж саме було привезено із Швеції – витвір мистецтва чи пітерський камінг-аут . У цьому і є, на наш погляд, чи не головна колізія цієї події. 18 ЛИПНЯ відбулася неформальна зустріч. Ми скористалися нагодою і відвезли пані Анну Віолу та пані Аніку на етнічно-мистецький фестиваль Печенізьке Поле , який проходив у Харківській області. Там було дуже багато людей, справжні лелеки і дуже галасно. 19 ЛИПНЯ у арт-кав’ярні «Агата» пройшов Lezzie Think Tank, на якому учасниці обговорювали питання ЛГБТ-організацій, історію виникнення ЛГБТ-руху в Україні, взаємодії зі ЗМІ, камінг-ауту, виховання дітей у одностатевих партнерствах, стереотипів суспільства щодо лгбт- та квір-людей. Після такого обговорення нами була створена низка запитань до міста, яке наступним братиме участь у проекті. Насамкінець майже усі учасниці семінару вирушили у парк Поезії для зйомок, але про це краще розповість фоторепортаж, зроблений Т.Г. ![]() авторка матеріалу: Шаригіна А.Б. авторка фото: Т.Г. Фотозвіт LTT повністю
12 липня 2009 року
|
| Дискримінація (від лат. discriminatio - розрізнення) — будь-яке розходження, виняток або перевага, яка заперечує 2бо зменшує рівне здійснення прав. Положення про захист прав людини ґрунтується на принципі заперечення дискримінації. Дискримінація може бути визначена як будь-яка форма підпорядкування або негативного відношення до окремих осіб або груп, заснована на характеристиках, що не є прийнятними в умовах, у яких вони мають місце. Обмеження прав може бути підкріплено законодавством (правова дискримінація – де юре), прийнятою у країні релігією, або може базуватись виключно на моральних нормах, які склалися у даному суспільстві (неформальна, де факто). У якості ознаки може виступати будь-яка вагома відмінність людини, наприклад, стать, вік, сексуальна орієнтація, релігійні переконання, сфера діяльності тощо. |
